5 квітня Музика 7 клас
Тема уроку: Новаторство в музичному мистецтві. Барди.
Завдання уроку: розгляньте музичний словничок
Музичний словничок
Бард (англ. bard — співець) — 1. Народний співець давніх кельтських родів, в середні віки — валійський, ірландський, шотландський професійний поет-співець, який співав у супроводі схожого на ліру інструмента. Музика бардів не збереглася.
2.У наш час бардами називають авторів-виконавців «авторської» пісні.
Прообразами сучасних бардів були давньогрецькі лірники, російські гуслярі, українські кобзарі та подібні поети, які були практично в кожного народу.
Подібність, перш за все, полягає в тому, що сучасний бард, як і стародавній поет, виконує власні вірші, найчастіше акомпануючи собі на струнному інструменті (як правило, на гітарі).
Українські барди — виконавці пісень (у тому числі власних) у жанрах бардівської пісні, співаної поезії тощо. Виконання пісень ведеться переважно під акомпанемент шестиструнної гітари класичної форми або ж стилізованої під кобзу; трапляються і барди, які акомпанують собі на інших музичних інструментах: фортепіано (Сергій Шишкін), ліра та кобза (Едуард Драч).
Багато українських бардів виступають проти використання назви «барди» та воліють називатися «співцями», «кобзарями» чи просто «виконавцями».
Хоча окремі митці творили самодіяльну українську пісню ще наприкінці 60-х — на початку 70-х років XX століття, (наприклад, Олександр Ігнатуша), проте рух українських бардів як явище сформувався лише наприкінці 80-х років. Організаційне оформлення жанру відбулося під час перших фестивалів авторської пісні «Оберіг» та «Червона рута».
Українські барди «першої хвилі», як правило, брали активну участь у здобутті незалежності України.
Наприкінці 90-х років минулого століття з’явилася «друга хвиля» українських бардів, які виконували гостросоціальні пісні. Вони зосередилися на переспівуванні творів своїх попередників чи обробці народних, стрілецьких, повстанських пісень.
Коментарі
Дописати коментар